Чи можна навчити дитину говорити двома мовами? Переваги й недоліки білінгвізму

Володіючи одразу кількома мовами, людина автоматично стає висококласним і затребуваним фахівцем, який завжди буде пріоритетнішим за того, у кого рядок «знання мов» у резюме пустує. Забезпечити ширший діапазон можливостей для своєї дитини в майбутньому — завдання всіх турботливих батьків. Знання кількох іноземних мов — саме ті навички, які зможуть максимально розширити можливості дитини. До проблеми вивчення нової мови в кожної сім’ї індивідуальний підхід: одні віддають дітей до шкіл із поглибленим вивченням мов, інші записують на додаткові мовні заняття.

Є ще один спосіб додати в арсенал малюка додаткову мову. Цей спосіб зветься білінгвізмом, або двомовністю. Основна особливість цього методу навчання полягає в тому, що дитина позмінно використовує дві різні мови в повсякденному житті, замість того, щоб просто вивчати іноземну в школі, а вдома говорити однією мовою. Діти-білінгвісти розвивають однакові комунікативні навички обома мовами, при цьому володіння обома буде на рівні рідної.

Історія поняття двомовності

Психологи та лінгвісти з різних країн почали досліджувати поняття та проблеми білінгвізму ще в 20-х роках минулого століття. Спочатку вчені розглядали двомовності в сім’ї як побічний ефект, який може нашкодити дитині. Дослідники припускали, і намагалися експериментально довести, негативні наслідки білінгвізму в дітей. Розвиток мовлення й мислення, на їхню думку, у результаті білінгвізму в дітей сповільнюється й навіть спотворюється, що провокує розумове відставання й когнітивні психічні розлади. Перші результати досліджень справді показали негативну динаміку розвитку. Але ці експерименти були поверхневими, а діти, які брали участь у них, від самого початку не перебували в рівних умовах.

1962 року в Монреалі провели ще одне, більш ретельне, порівняння того, як білінгвісти й одномовні діти будуть справлятися з вирішенням вербальних і невербальних завдань. Результат вразив і навіть шокував усіх, особливо супротивників дитячого білінгвізму, адже монолінгви впоралися з рішенням обох видів завдань значно гірше, ніж їхні ровесники — діти білінгви. Пізніше провели ще багато схожих досліджень, у результаті яких виявилося, що білінгвізм — це явище, що впливає позитивно як на лінгвістичні, так і на когнітивні навички дитини.

Типи білінгвізму

Після того як двомовність отримала позитивне «забарвлення», вчені зайнялися її докладним вивченням і класифікацією. На сьогодні в таблицю класифікації двомовності входить понад чотири десятки найменувань, але тут ми назвемо основні види білінгвізму:

• пізній і дитячий
• природний і штучний
• координативний і субординативний

Білінгвізм поділяють на типи залежно від віку та способу надбання мовних навичок, середовища, у якому їх освоїли, пріоритетності їх використання, рівня майстерності тощо. Зверніть увагу на те, що люди, які володіють трьома й більше мовами, називаються поліглотами й полілінгвамі. Термін білінгвісти застосовують виключно для тієї людини, яка вільно спілкується лише двома мовами.

Дитячий білінгвізм: переваги й недоліки

Запитання «Як навчити дитину говорити двома мовами?» хвилює багатьох сучасних батьків з різних причин. Природний білінгвізм найчастіше трапляється в інтернаціональних родинах: коли тато говорить однією мовою, а мама — іншою. Дитина з дитинства росте в таких умовах, за яких змушена спілкуватися різними мовами. Таким чином, вона стає білінгвом легко та природно. Але до такого методу вдаються і в тих сім’ях, де в обох батьків одна рідна мова. Щоб розвинути двомовність у своєї дитини, батьки створюють середовище, у якому їй доведеться спілкуватися другою мовою, штучно.

Згідно зі світовою статистикою, близько 70% жителів планети — білінгви. У багатьох із них двомовність виникла в результаті національних, сімейних та геополітичних особливостей сім’ї. Але також чимало людей освоюють одразу дві мови за власним бажанням або завдяки старанням батьків.
Білінгвізм, як і будь-який інший метод навчання, має позитивні й негативні сторони. Переваги двомовності:

• широкий культурний світогляд
• когнітивна гнучкість
• подвоєний словниковий запас
• більше можливостей для кар’єрного зростання

Діти-білінгви, на відміну від монолінгвів, краще відчувають мову, швидше соціалізуються в новому суспільстві й раніше освоюють абстрактне мислення. Але, попри всі плюси білінгвізму, цей метод має й побічні ефекти. Швидше за все, двомовна дитина заговорить трохи пізніше, — не варто лякатися цього. Також існує велика ймовірність того, що дитина надаватиме перевагу якійсь одній мові. І в різний час буде домінувати різна мова.

Батьки двомовних малюків часто стикаються з тим, що дитина у віці трьох-чотирьох років змішує різну лексику, може припускатися граматичних помилок, а також неправильно розуміти значення двох схожих за звучанням слів. Також можливі ситуації, коли в дитини трапляється «викривлення» в бік однієї з мов. Від батьків, які хочуть штучно розвинути білінгвізм у свого малюка, потрібно більше уваги й зусиль, для того, щоб організувати йому два окремі середовища спілкування.

Як виростити білінгва: корисні поради

Щоб ваша дитина стала штучним білінгвом, мало відвідувати мовні курси та вчити іноземну в школі. Дитина повинна проводити не менше ніж 30% часу на день у середовищі з нерідною мовою, тобто батькам просто необхідно брати участь у цьому процесі. Природним білінгвам досить просто розділити мовне середовище так, щоб не було змішування. У такому випадку дуже добре проявив себе підхід OLOP: один із батьків — одна мова. На основі цього підходу для розвитку набутого білінгвізму були вироблені схожі методи. Орієнтуючись на них, батькам буде легше розрізняти середовища спілкування:

1. Одна мова для дому, друга — поза домом

2. У робочі дні — одна мова, у вихідні — друга

3. Тиждень через тиждень

4. У різних кімнатах — різна мова

Такі підходи до поділу мовного середовища цілком зручні. Їх застосовують у сім’ях, де батьки прагнуть розвинути двомовність у своєї дитини. Батьки можуть організувати мовні зони прямо в будинку, розділити мовні дні згідно з календарем, графіком роботи, родом занять, перетворивши це в захопливу гру для дитини. Усі учасники мають докласти значних зусиль, адже дотримуватися мовної політики буде особливо складно саме дорослим. Саме на батьків лягає вся відповідальність: вони повинні бути послідовними, тому що будь-який відступ від установлених мовних правил ризикує обернутися провалом.

Наостанок ми підготували для вас невелику добірку практичних порад, які допоможуть вам полегшити процес організації мовного середовища вдома. Для того, щоб шлях до двомовності завдав щонайменше дискомфорту для всіх учасників, потрібно знайти спосіб зробити спілкування невимушеним і цікавим. Мова, яку вивчає дитина, повинна бути всюди, нею повинні заговорити ґаджети вдома:

• телевізор і комп’ютер — дивіться фільми, серіали, мультики й новини
• смартфони та планшети — слухайте музику, грайте в ігри, змініть мову пристрою
• література і кореспонденція — читайте книги, журнали та газети мовою, яку вивчає дитина

Окрім цього, постійно промовляйте всі свої побутові ситуації та щоденні ритуали, терпляче повторюючи й нагадуючи назви предметів та дій. Читайте дитині казки, грайте в рухливі ігри, співайте разом з малюком пісні іноземною мовою. Батьки також зобов’язані спілкуватися між собою цією мовою, говорити по телефону — тільки так дитина відчуватиме повне занурення в мовне середовище. Організовуйте дискусії, запишіть малюка в мовний клуб, допоможіть йому знайти друзів серед носіїв мови тощо.

Якщо ваша мета — саме навчити дитину говорити двома мовами, дуже важливо приділяти обом мовам однакову увагу, щоб уникнути «викривлення» в бік однієї мови. Будьте терплячими й наполегливими, але уникайте критики й агресивного нав’язування. Поставте мету, мотивуйте малюка, допомагайте йому, а головне — самі дотримуйте встановлених правил. У такому випадку ви точно досягнете успіху наприкінці шляху до білінгвізму.