Від одного з найвідоміших акторів в історії кіно — відверта й вражаюча розповідь про життя, повністю віддане творчості.
Для широкого світу Аль Пачіно з’явився раптово — мов спалах наднової. Він отримав свою першу головну роль у The Panic in Needle Park, а вже за кілька років зіграв у чотирьох фільмах — The Godfather, The Godfather Part II, Serpico та Dog Day Afternoon, які стали не просто успішними, а справжніми віхами в історії кіно. Ці ролі зробили його легендою і назавжди змінили його життя. Від часів Марлона Брандо й Джеймса Діна жоден актор не вривалася в культурний простір із такою силою.
Та на той момент Пачіно було вже за тридцять, і за плечима в нього було не одне «життя». Він був частиною авангардного театру Нью-Йорка, жив богемно, підробляв випадковими роботами, щоб мати змогу займатися акторством. Його виховувала любляча, але психічно нестабільна мати разом із її батьками — батько залишив сім’ю, коли Аль був ще дитиною. Та насправді його виховали вулиці Південного Бронкса й компанія відчайдушних друзів, із якими він зростав і чий дух залишився з ним назавжди. Коли один із викладачів помітив його талант і спрямував до легендарної Вищої школи виконавських мистецтв у Нью-Йорку, доля була вирішена. У кращі й гірші часи, у бідності й достатку, серед болю й радості акторство залишалося його опорою, а його спільнота — його родиною.
„Sonny Boy“ — це мемуари людини, якій більше нічого боятися і нічого приховувати. Тут є місце і для великих ролей, і для знакових творчих союзів, і для важливих стосунків, а також для складної взаємодії між мистецтвом і комерцією на найвищому рівні. Та головна лінія цієї книги — любов і відчуття сенсу. Любов може підвести, амбіції можуть зазнати поразки — те саме світло, що яскраво горить, здатне й згаснути. Але Аль Пачіно пощастило закохатися у свою справу ще до того, як він узагалі зрозумів, які нагороди вона може принести. І він так ніколи й не розлюбив її. Саме це змінило все...
