Еґон Шіле (1890—1918) зі своїм графічним стилем, фігуральними спотвореннями та нехтуванням загальноприйнятих стандартів краси був піонером австрійського експресіонізму, а також одним із найяскравіших художників-портретистів 20-го століття.
Натхненний творчістю Густава Клімта, Шіле почав вдаватися до блискучого стилю ар-нуво, перш ніж розвинути свою власну, набагато жорсткішу та конфронтаційнішу естетику різких ліній, похмурих відтінків і манірних, подовжених фігур. Його численні портрети й автопортрети приголомшили віденський істеблішмент безпрецедентною психологічною та сексуальною інтенсивністю, вважаючи за краще еротичні, оголені або тривожні пози, у яких він або його натурщики зіщулюються на підлозі, томно сидять, підібгавши ноги, сердито дивляться на глядача й хизуються своїми статевими органами. Його моделі — то скелетні та хворобливі, то сильні й чуттєві.
Багато сучасників вважали роботи Шіле не тільки потворними, а й такими, що суперечать моралі. 1912 року художник за непристойну поведінку деякий час пробув у в’язниці. Сьогодні його творчість славиться своїм революційним підходом до людського образу, прямим та особливо палким, практично шаленим стилем.
У цій книзі представлені ключові роботи Шіле, які дають уявлення про його коротку, але вкрай важливу кар’єру, а також його глибокий внесок у розвиток сучасного мистецтва, яке пронизує творчість таких сучасних талановитих художників, як Трейсі Емін та Дженні Севілл.