«Часом ... краще померти».
Здавалося, новий будинок ідеально підходить для життя сім’ї доктора Луїса Кріда. Будинок старий, незграбний, невідремонтований, але такий затишний. Тут приємно осісти. Тут ростимуть і пізнаватимуть світ діти. І здається, що розкотисті пагорби й луки штату Мен зможуть забрати їх далеко від небезпек індустріального Чикаго.
Єдиною загрозою стає вантажівка, яка, розриваючи двигун, виїжджає на двосмугове шосе й не зменшує швидкості на поворотах. Але далеко від дороги за будинком безпечно. Звідти до лісу веде вимощена доріжка, якою ходять цілі покоління дітей, щоб віддати землі покійних домашніх улюбленців. Сумне місце, зате безпечне. Без жодного сумніву. Безпечне. Не з тих, які просочуються в твою підсвідомість під час сну і змушують у холодному поті підхоплюватися від страху й поганого передчуття.
«Кінгу легко вдається змусити тремтіти від жаху щонайменше половину жителів планети», The Times.
«Розміреність оповідання настільки притягує, що вам не залишається нічого, окрім піддатися», Guardian.
«Найстрашніший роман, який Стівен Кінг коли-небудь писав», Publisher’s Weekly.
«Підступний, могутній, хвилюючий», Washington Post Book Review.
