При народженні його нарекли Реджинальдом Дуайтом. Він був скромним хлопчиком в окулярах, як у Бадді Голлі, жив у передмісті Лондона на станції Піннер і мріяв стати суперзіркою. У віці двадцяти трьох років він дав перший концерт в Америці. Здивовану публіку зустрічав хлопчина в яскраво-жовтому комбінезоні, футболці із зірками й черевиках із накладними крильцями. На сцені з’явився Елтон Джон. Відтоді світ не міг залишатися таким, як раніше.
Його життя було сповнене драматичних ситуацій і цілих періодів: рання відмова співпраці з Берні Топіном у написанні пісень, безконтрольний спосіб життя як зірки світового масштабу, невдалі спроби втопитися у власному басейні в Лос-Анджелесі, танці у стилі диско з Королевою, дружба з Джоном Ленноном, Фредді Мерк’юрі і Джорджем Майклом та створенням власного фонду боротьби зі СНІДом. Понад десять років Елтон приховував свою важку залежність від наркотиків. В автобіографії «Я — Елтон Джон» співак відверто розповідає історію свого життя: про лікування від наркозалежності, важливі повороти життя, пошук і знаходження любові в особі Девіда Ферніша і про роль молодого батька. У своїй м’якій, скромній, але відкритій манері Елтон ділиться із шанувальниками поглядом на власну музику, стосунки, пристрасті й помилки. Це історія, розказана живою легендою, яка не залишить вас байдужими.
