«Лоліта» Володимира Набокова - один з найбільш полемічних романів двадцятого століття. Це дивна хвилююча історія кохання, розказана одним з найбільш ненадійних оповідачів в історії літератури.
Поет і збоченець Гумберт Гумберт стає одержимим почуттями до дванадцятирічної Лоліти і шукає можливість володіти нею, спочатку на чуттєвому, земному рівні, а потім і на рівні мистецтва. Мотивом до цього стає бажання "раз і назавжди осягнути небезпечні чари німфеток". Чи справді це закоханість або ж божевілля? Обдарований він поет або збоченець? Змучена душа або чудовисько? Або ж розгадка в суперечливому поєднанні всіх цих якостей? Проте, одержимість Гумберта Гумберта - це всього лише одне з численних вимірювань в набоковському хвилюючому творі мистецтва, пронизаному іронією і багатою грою слів.
Будучи екранізованою двічі (перший раз Стенлі Кубриком в 1962 році, а потім Адріаном Лайном в 1997), "Лоліта" не втратила своєї шокуючої і вражаючої сили.