Клода Моне (1840—1926) нарекли «принцом імпресіонізму», який зрадив очікування людей щодо роботи з полотном. Попри принципи мистецтва, що встановлювалися століттями, Моне прагнув відобразити не просто реальність, але перш за все — особисте сприйняття. Працюючи швидкими, імпульсивними мазками переважно на свіжому повітрі, він вивчав гру світла, візерунків і контурів, що створює тінь, а також те, яким чином вони справляють візуальне враження.
Ефемерна природа кожного видимого для нас предмета також охоплювала інтереси Моне у сфері «між мотивом і художником». У своїй улюбленій серії з ліліями, тополями, зерновими стеблами й обрисами Руанського собору він завжди повертався до рідних мотивів попри різницю в порах року, погодних умовах, періодах дня, щоб простежити процес незмінної мінливості візуального середовища.
Ця книга — повноцінне й вичерпне введення в життя та творчість художника, чиї роботи не тільки відображають його наміри донести власне бачення, а й демонструють плин часу, тим самим безповоротно змінюючи історію мистецтва.