«Ось він лежав, наполовину помолоділий, оскільки його сиве волосся та вуса потемнішали. Щоки були повніші, а на білій шкірі світився рум’янець, його губи були яскравішими ніж звичайно, так як на них ще були видні свіжі краплі крові, що капали з куточків роту та стікали по підборіддю на шию. Навіть його палаючі, глибоко посаджені очі нібито запливли, так роздулися віки та мішки під очима. Здавалося, чудовисько просто налилося кров’ю, він лежав, як мерзенна п’явка, що майже лускає від пересичення».
Так Брем Стокер, великий майстер фантастичної розповіді у класичному та захоплюючому романі про вампірів описує демонічну сутність свого моторошного шедевру – графа Дракули.