Автопортрет досі так само здатний полонити уяву. Якщо враховувати нашу нинішню схильність робити селфі й ділитися ними за лічені секунди, не дивно, що цікавість до цього жанру знову набирає обертів серед широкої публіки та студентів. Автопортрети здатні висвітлити широкий спектр універсальних проблем — від ідентичності, мети та правдивості до крихкості, марності та смертності.
У цьому виданні куратор Наталі Радд зі знанням справи проливає світло на значення автопортрета, а також на його повсюдну привабливість, досліджуючи історичні контексти, у яких поширилися автопортрети, і зважаючи на те значення, яке вони мають сьогодні. Із коментарями до робіт різних художників, від Яна ван Ейка та Артемізії Джентілескі до Франсіско Гойї, Пабло Пікассо, Фріди Кало та Дженні Севілл, книга досліджує емоційний та виразний потенціал автопортрета, а також його здатність дистанціюватися або демістифікувати. Чи можуть автопортрети відчиняти вікно в художній процес? Чи можливо відобразити одну-єдину ідентичність? Чи обов’язково на автопортреті зображати людську подобу? У своїй живій та актуальній праці Радд аналізує ці та інші важливі аспекти, розкриваючи мінливі обличчя індивідуальності та самості в епоху, коли ми ставимо під сумнів поняття особистої ідентичності більше, ніж будь-коли раніше.