В історії мистецтва особливу увагу завжди привертала творчість лише найшанованіних майстрів. Живописець і архітектор епохи Відродження Рафаель Санті (1483—1520) — один із таких майстрів. Людину, яку ми просто називаємо Рафаелем, століттями вважали видатним художником епохи Відродження. На думку деяких дослідників, своєю творчістю він навіть перевершує своїх не менш знаменитих сучасників — Леонардо й Мікеланджело.
Із 1500 по 1508 рік Рафаель створював свої твори по всій центральній Італії, зокрема у Флоренції, де він заробив собі репутацію живописця портретів і прекрасно виконаних Мадонн, архетипових ікон католицької віри. У 1508 році його викликав у Рим Папа Юлій II, а пізніше він узявся за створення величної програми розпису Станції делла Сеньятура у Ватикані. Роботи Афінської школи Рафаеля вважають зразками Високого Відродження, що поєднує в собі класичну філософію з досконалим перспективним простором, живими фігурами й ідеально врівноваженою композицією.
У цьому ознайомчому дослідженні розповідається, як усього за два десятиліття роботи Рафаель проклав собі шлях до вічності. У ньому представлені основні моменти плідної роботи Рафаеля, а також показано майстерність фігур і форм, які забезпечили йому місце не тільки в трійці світил епохи Відродження, а й серед найшанованіших художників усіх часів.