Росія, 1840-ті роки. У місті з’явився чужоземець, и поводиться він доволі дивно. Лощений Павло Чичиков їздить від одного маєтку до іншого та скуповує «мертві душі». Насправді це лише документи на селян, які померли після останнього перепису, але залишилися у реєстрі, і за них вимагається сплата мита. Чичиков звільняє хазяїв від тягаря податків, скуповуючи списки за безцінь. Чого він не каже, так це те, що за цих неіснуючих селян він візьме величезну заставу та купить маєток на сході Росії. Чи вдасться провернути цю справу? Можливо, цей роман розповідає про більше – про Росію, про моральну чистоту та здоров’я суспільства?
Існує певний інтерес та інтрига у розмірковуваннях над цими питаннями, але справжнє задоволення від цієї книги у значно більшому. Захоплююча метушня, піднята головним героєм на закуткових околицях країни, яскрава добірка карикатурних образів та подій, діалоги, що описані з притаманним Гоголю гумором, заснованому на перебільшенні. Просто кажучи, це найбільш весела книга російської літератури, яка написана до XX століття.