Це фінальний роман Джорджії Еліот, виданий у 1876 р., описує життя двох людей: прекрасної, але розбещеної і егоїстичної Гвендолен Харлет і самовідданого, безкорисливого, хоча і трохи відчуженого Даніеля Деронди. Обидва героя шукають особисте щастя, свою професійну реалізацію, а також внутрішню і духовну гармонію.
Даніель, який виріс у англійському аристократичному суспільстві 1860-х, шукає новий сенс життя без оглядки на імперські звичаї, традиційну роль жінки в сім'ї, а також расові та релігійні упередження. Гвендолен ж, яка прагне піти від садистських взаємовідносин, сподівається на допомогу Деронда, який раптово з'явився. Але його пошуки істинного себе приводять героя не стільки до іудаїзму, скільки до духовного зростання.
Цей роман, написаний Елліот, як і в минулі часи все ще залишається актуальним і суперечливим літературним твором.
