Уайльд, скандальний та чарівний, більш відомий як драматург чи в’язень, ніж поет, запрошує читача в невідомий, інтимний світ своїх віршів. Поезія періоду становлення його поетичної творчості включає незабутню елегію, що присвячена його молодшій сестрі, а також вірші скорботи про смерть батька. Також тут відображена релігійна драма його Римської прихильності і перехід до нової любові – до античної Греції. Уайльд вивчає нові бажання, віддає дань найвеличнішим зіркам театру та поетам свого часу, з притаманною імпресіоністу потужністю змальовує пейзажі міста.
Його останній шедевр – «Балади Редінзької в’язниці» - розповідає зворушливу історію про болючий досвід ув’язнення і закликає до загального співчуття. Ця збірка віршів Уайльда об’єднує всі його досягнення, як поета.